Права людини

Розділ присвячений правам людини та тому, як вони відображені у шведському законодавстві, з особливим акцентом на правах жінок, дітей і меншин, а також на боротьбі з дискримінацією. Вихідним положенням є те, що всі люди мають рівні права. Після Другої світової війни, у 1945 році, 51 країна заснувала Організацію Об'єднаних Націй (ООН), щоб запобігти новим війнам і захистити права людей, а в 1948 році ООН представила Загальну декларацію прав людини, що складається з 30 статей. У ній, серед іншого, закріплено, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності, і що кожен має право висловлювати свою думку, працювати та мати відпустку, ходити до школи, просити притулку, вільно обирати релігію, не зазнавати дискримінації та мати громадянство, якого не можна позбавити без обґрунтованої й законної причини. У Швеції закон про дискримінацію забороняє дискримінацію за ознаками статі, віку, етнічного походження, релігії, сексуальної орієнтації та інвалідності, а Diskrimineringsombudsmannen (DO) стежить за дотриманням цього закону. Злочини, скоєні через належність потерпілого до певної групи, вважаються злочинами на ґрунті ненависті й можуть каратися суворіше.

Окремий розділ присвячений гендерній рівності, тобто тому, що жінки й чоловіки повинні мати однакові права, обов'язки та владу. Серед прикладів, прагнення до рівного представництва жінок і чоловіків серед політиків, закони про рівну оплату за рівну працю та föräldrapenning, яка дає обом батькам змогу залишатися вдома з дитиною. Насильство в близьких стосунках і насильство, пов'язане з честю, яке може торкатися жінок, чоловіків і ЛГБТКІ-людей, є злочинами, так само як і дитячі шлюби до 18 років. У Швеції також діють закон про згоду та закон про купівлю сексуальних послуг. За останнім карається саме покупець сексуальних послуг, а не продавець.

Права дітей ґрунтуються на Конвенції ООН про права дитини, яка стала шведським законом у 2020 році і, зокрема, передбачає, що діти повинні мати можливість висловити свою думку щодо рішень, які їх стосуються, наприклад у спорах про опіку. У 1979 році Швеція стала першою країною у світі, яка заборонила тілесні покарання дітей. Відтоді цього правила дотримуються приблизно 70 інших країн.

Щодо прав меншин, у 2000 році Швеція визнала євреїв, ромів, саамів, шведів фінського походження та торнедальців національними меншинами з правом використовувати свої мови у спілкуванні з органами влади. Саамів також визнано корінним народом із власним виборним органом, Sametinget. Права ЛГБТКІ-людей також поступово розширювалися. Гомосексуальність стала законною у 1944 році, право на усиновлення з'явилося у 2003 році, а право одружуватися у Шведській церкві, у 2009 році. З огляду на всі ці роки, назви органів влади та групи, згадані в розділі, іспит, ймовірно, перевірятиме саме такі конкретні факти.